Досліджуємо сходи в ТОВ «Украгроком» після OMEGA OO6000FL

«Сівалка – найважливіший агрегат у великому циклі сільськогосподарського виробництва на полі. Від посіву залежить все. Чим більше вміє сівалка – тим менше ризику.» – так говорить професійний агроном, директор з виробництва ТОВ «Украгроком» (Кіровоградська обл.) – Дмитро Юрійович Васильєв, якого ми відвідали в господарстві 13 жовтня.

Провели огляд їхньої сівалки OMEGA OO6000FL та посівів озимої пшениці. Приїхали на поле, де сіяли пшеницю двома різними сівалками – Омегою з міжряддям 12,5 см, та шестиметровою американською сівалкою з турбодисками – міжряддя 17 см. Дмитро Юрійович каже, що після Омеги повні сходи були вже отримані через 36 годин після початку їх формування, після конкурента – через 3 доби.

Ми попросили Дмитра Юрійовича озвучити основні переваги сівалки OMEGA в порядку пріоритетності. Він виділив: 1. Міжряддя 12,5 см. Через 4-5 днів поле вже «зімкнуте», закрите посівами. Зберігається волога, немає місцю для проростання бур’янів чи вивітрювання. Окрім того, рослини в рядку (при однаковій нормі посіву – 260 кг/га) – знаходяться рідше відносно одна одної, отже мають кращу площу для проростання та живлення. Як доказ цього – демонструє міцні і цупкі рослини після Омеги, які вже мають хороший потенціал до кущення, та слабші і тонші рослини – на площі посіву іншою сівалкою, де вони проростають ближче одна до одної, та конкурують між собою.

2. Ідеальний контроль і витримування глибини – до цього Дмитро Юрійович ніде ще не зустрічав аналогічної системи паралелограма та будови сошника, яка дає таке ідеальне витримування глибини (при тому, що у господарстві є відомі аналоги з передньою дисковою бороною). На глибину 3см сівалка посіяла ідеально. Цьому також сприяла наявність передніх дисків на сівалці, які ідеально «додрібнили» соняшник, що залишився на полі після двох проходів дискатором, та підготували ідеально рівне посівне ложе. Сівалка ж, яка сіяла поряд – не змогла дати ідеальну глибину за рахунок наявних турбодисків, хоча в цілому сходи теж виглядають непогано.

3. Можливість одночасного внесення добрив в рядок і міжряддя (з однієї частини бункера) – ідеальне рішення, якого Дмитро Юрійович теж у конкурентів практично ніде не зустрічав. Ідеальна технологія посіву ячменю, на його думку: внесення мікродобрив в рядок (з допомогою додаткового бункера AlfaDrill), та основні добрива – 100 кг азоту, в міжряддя. Ідеальні умови для дозрівання.

Саме такі конструкторські рішення дозволили ТОВ «Украгроком» отримати ідеальні сходи. Також ми запитали, що у концепції сівалки важливіше – ширина захвату чи здійснення кількох операцій за один прохід? Говорячи про різницю широкозахватних сівалок з меншою кількістю робочих секцій і про Омегу (яка додатково здатна обробляти грунт перед висівною секцією) – Дмитро Юрійович каже, що у сучасній Україні нема сенсу гнатися за широким захватом, так як конфігурація полів, перерозподіл малого й середнього агробізнесу, а особливо ринок землі – не дозволяє постійно використовувати широкозахватні сівалки.

У той же час можна зекономити час і гроші на додатковій підготовці грунту, але при цьому все одно якісно його підготувати під посів самою сівалкою. Взагалі ще однією перевагою він вважає можливість регулювати дискову секцію в залежності від культури і підготовки поля. Каже, що це додає універсальності сівалці, бо десь дана секція необхідна, а десь можна і треба підняти, залежно від умов. Важливим елементом роботи сівалки є електронний контроль витримки норми посіву/внесення добрив, що спрощує процес посіву та дозволяє провести максимально точний посів культури.

За кілька днів до візиту в Украгроком, наша OMEGA OO6000FL сіяла пшеницю по подрібненому ножовим котком соняшнику (урожайність 25ц/га), з чим вдало впоралася – чекаємо думку агронома щодо сходів. У той же час Дмитро Юрійович наглядно демонструє на цих самих ділянках поля, чому, на його думку, не варто економити на попередньому обробітку пожнивних рештків перед посівом. Якщо подрібнення решток не провести якісно та одразу сіяти сівалкою без такої можливості – є ризик недоотримати певний відсоток сходів, так як рослини, які потрапляють під сухе стебло соняшника – просто не мають сили взрости, не мають змоги «фотосинтезувати», виглядають дуже слабкими і не мають шансів до повноцінного кущення. Виникає риторичне запитання – а чи справді ми економимо, не провівши додаткової необхідної дисковки?